ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО МАТЕРИНСТВА

Психолог Херсонського центра планування сім’ї, сексології і репродукції людини І.М.Лук’яненко.

Актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, необхідністю, а з іншого боку, можливістю цілісного психологічного дослідження материнства. Необхідність такого дослідження диктується зростаючим запитом з боку практики (загострення демографічних проблем, зростання соціального сирітства, підсилення психологічних проблем материнства і дитинства) і науки (величезна кількість фактів в цій області психології, відсутність узагальнюючих концепцій, розрізненість підходів – мати і дитина у різних підходах розглядаються фрагментарно, поза загальним контекстом їхньої суб’єктивної цілісності, на ізольованих етапах їхньої взаємодії).

Актуальність цілісного психологічного підходу до вивчення материнства підкріплюється тим, що, незважаючи на сучасні досягнення в області медицини, фізіології, гінекології і акушерства, підвищення наукового і технічного рівня пологодопомоги і неонатальних практик, психологічні проблеми материнства і дитинства не зменшуються.

Головною функцією родини є репродуктивна і виховна, на народження дитини впливають біологічні і соціальні чинники. До соціальних чинників ми можемо віднести мотиви вступу в шлюб і продовження роду. Цей чинник впливає на взаємини між подружжям і на їхнє сприймання вагітності, якщо виявляється нестійкість шлюбу, то поява вагітності впливає на взаємини між подружжям і на відношення до майбутньої дитини, що може негативно відобразиться на стані матері під час протікання вагітності і на відношення до дитини після народження.

У моделі екологічних систем У. Бронфенбреннера [3] дитина що розвивається, постійно взаємодіє з зовнішним середовищем на різноманітних рівнях. Рівні середовища включають у себе мікросистему – людей і події в родині, школі і інших суспільних інститутах, складових безпосереднього оточення дитини; мезосистему – взаємини декількох (мінімум двох) елементів мікросистеми; экзосистему – суспільні структури, які не є складовими найближчого оточення дитини, але тим не менше маючими на нього вплив (наприклад, місцеві органи управління або виробництво, на якому працюють його батьки); і макросистему – культуру в цілому. Кожний елемент середовища виявляє вплив на дитину, також як і дитина впливає на середовище.

Серцевину мезосистеми складає родина. Саме від неї в першу чергу залежить, якою зросте дитина і яке місце в суспільстві вона займе. І справді, тип родини, в якій народжується дитина, може найсерйознішим чином вплинути на її сподівання, настановлення, набір ролей, систему поглядів і взаємини з іншими людьми, а також на її когнітивний, емоційний, соціальний і фізичний розвиток на протязі всього життєвого шляху. «Сім’я – осередок (мала соціальна група) суспільства, найважливіша форма організації особистого побуту, основана на союзі поміж подружжям і споріднених зв’язках, тобто відношеннях між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами і іншими родичами, які мешкають разом і ведуть загальне господарство» [Соловйов Н.Я., 1977]. Найважливішими характеристиками родини є її функції, структура і динаміка. Життєдіяльність родини, яка безпосередньо пов’язана з задоволенням окремих потреб її членів, називається функцією родини. Функцій родини стільки, скільки видів потреб у тривкій формі вона задовольняє [Соловйов Н. Я., 1]. Виконання родиною її функцій має значення не тільки для її членів, але і для суспільства у цілому. Виховна функція родини полягає у тому, що задовольняються індивідуальні потреби батьківства і материнства, у контактах з дітьми і їхньому вихованні; у тому, що батьки можуть «реалізуватися» в дітях. У ході виконання виховної функції родина забезпечує соціалізацію підростаючої генерації, підготовку нових членів суспільства.

Для діагностики і психологічної роботи з жінкою і її родиною у період очікування і виховання дитини необхідні чіткі уявлення про те, що розуміється під готовністю до материнства. У такій готовності Філіпова Г. Г. [4] виділяє 5 основних блоків:

1. Особистісна готовність: загальна особистісна зрілість (адекватна віково-статева ідентифікація; спроможність до прийняття рішень і відповідальності; тривка прихильність; внутрішня каузальна атрибуція та внутрішній локус контролю; відсутність залежностей) і особистісні якості, необхідні для ефективного материнства (емпатія; спроможність до спільної діяльності; спроможність бути «тут і тепер»; творчі здібності; інтерес до розвитку іншої особистості; інтерес до діяльності вирощування і виховання; уміння одержувати задоволення; культура тіла).

2. Адекватна модель батьківства: адекватність моделей материнської і батьківської ролей, що сформувалися в своїй родині, по відношенню до моделі особистості, сім’ї і батьківства своєї культури; оптимальні для народження і виховання дитини батьківські настановлення, позиції, виховні стратегії, материнські відношення.

3. Мотиваційна готовність: зрілість мотивації народження дитини, при якій дитина не стає засобом: засобом статеворолевої, вікової і особистісної самореалізації жінки; засобом утримання партнера або зміцнення родини; засобом компенсації своїх дитячо-батьківських відносин; засобом досягнення певного соціального статусу тощо.

4. Сформованість материнської компетентності: відношення до дитини як до суб’єкту не тільки фізичних, але і психологічних потреб і суб’єктивних переживань; сензитивність до стимуляції від дитини; спроможність до адекватного реагування на прояви дитини; спроможність орієнтуватися для розуміння стану дитини в період її розвитку; необхідні знання про фізичний і психічний розвиток дитини, особливо вікові особливості її взаємодії з миром; спроможність до спільної діяльності з дитиною; навички виховання і навчання, адекватні віковим особливостям дитини.

5. Сформованість материнської сфери. Материнство як частина особистісної сфери жінки (материнська потрібнісно-мотиваційна сфера) включає три блоки (емоційно-потрібнісний; операціональний; ціннісно-змістовий), зміст яких виявляється в онтогенезі жінки (у взаємодії з власною матір’ю і іншими носіями материнських функцій; у сюжетно-рольовій грі в ляльки і родину; у взаємодії з немовлям до народження своєї дитини; в період статевого визрівання; у взаємодії з власними дітьми). У кожному блоку повинні бути сформовані необхідні компоненти. В емоційно-потрібнісном: реакція на всі компоненти гештальта дитинства (фізичні, поведінкові, продуктивно-діяльнісні особливості дитини); об’єднання компонентів гештальта дитинства на дитину як об’єкта материнської сфери; потреби у взаємодії з дитиною, у турботі і догляді за нею; потреби в материнстві (в переживанні відповідних виконанню материнських функцій станів). В операціональному: операції вербального і невербального спілкування з дитиною; адекватний стиль емоційного супроводу взаємодії з дитиною; операції догляду за дитиною з необхідними стильовими характеристиками (впевненість, дбайливість, м’якість рухів). У ціннісно-смисловому: адекватна цінність дитини (дитина як самостійна цінність) і материнства; оптимальний баланс цінностей материнської і інших потрібнісно-мотиваційних сфер жінки.

Розглянемо особливості функціонування родини на одному з найважливіших етапів – народження дитини. Запліднення дитини – далеко не таке просте, як здається, явище. Почнемо з того, що ми вільні «розпоряджатися долею дитини», якщо віримо у вплив планет на наше життя. Заздалегідь визначивши день запліднення, ми розраховуємо місяць народження дитини і відповідний знак Зодіаку. Але якщо говорити більш серйозно, то чим вище культурний і інтелектуальний рівень батьків, тим більш відповідально вони відносяться до можливого народження дитини. Випадковість в дітородінні створює той або інший ризик в психічному розвитку кожної другої дитини. Перерахуємо умови, сприяючі розвитку дитини: 1) Бажання зачати дитину з боку обох партнерів за відсутністю конфліктів між ними і низького рівня взаєморозуміння. 2) Заздалегідь вирішити негайні життєві задачі – закінчити або залишити (академічна відпустка) інститут, визначитися з роботою і житлом. Вагітність не кращий час для здачі іспитів, з’ясування відносин з чоловіком, пошуку роботи або нервово-психічного перевантаження, що доходить до ступеня неврастенії. 3) Зміцнити слабкі місця організму і підняти його тонус цілеспрямованим комплексом спортивно-оздоровлювальних заходів. Заздалегідь усунути хронічні осередки інфекцій: зубів, вух, носу, горла і бронхів, печінки і кишківнику тощо. 4) Вчасно перейти з шкідливого для здоров’я виробництва на більш безпечну роботу (без шуму, вібрації, хімічних забруднень і радіації). 5) Вчасно позбавиться від невротичних розладів шляхом зміни свого відношення до травмуючих умов життя і пошуку більш конструктивних рішень раніше нерозв’язаних особистих, родинних і виробничих проблем. Якщо ж невротичні стани тривають і під час вагітності, то вони вкрай несприятливо впливають на її перебіг, навіть на пологи і самопочуття матері у перший рік життя дитини, не говорячи вже про високу імовірність нервових розладів у самої дитини. 6) Повністю виключити принаймні за місяць до запліднення паління і вживання алкоголю. Певної обережності слід дотримуватися і по відношенню до кави, бо вона підвищує скорочувальну спроможність матки і може сприяти виникненню загрози викидня. 7) Ознайомитися з доступною літературою по догляду і вихованню дітей. У відношенні самої вагітності і пологів краще отримати консультацію у фахівців, в оптимальному варіанті у того, хто буде приймати пологи. Корисні курси з психопрофілактики, якщо вони проводяться за сучасною технологією. 8) Консультація у фахівця з питання наявності або відсутності невротичного стану як психогенного захворювання особистості. Народження дитини – це, певно не тільки медичний факт, але й найважливіша соціальна і психологічна віха на шляху розвитку родини. Фаза «вони чекають дитину» означає, що майбутні батьки роблять в своєму житті деякі переміни, зв’язані з новими ролями і відношеннями. Ці важливі життєві переміни часто супроводжуються стресом і вимагають результативного спілкування при спільному рішенні ряду проблем. Пристосування до ролі батька є головною задачею розвитку в період дорослості, що особливо складна при появі першої дитини. Молодим батькам необхідно змінити соціальний і економічний уклад життя, а часто – переоцінити і змінити існуючі відносини.

Дослідження було проведене на базі відділення патології вагітності та післяродового відділення Обласної клінічної лікарні м. Херсону. Психопрофілактична та психотерапевтична робота з жінками проводиться на протязі багатьох років, у 2000 – 2001 роках у психологічному дослідженні та психопрофілактичній роботі взяли участь 234 жінки відділення патології вагітності. Були вивчені вагітні жінки у віці від 23 до 31 року, термін вагітності від 39 до 41 тижнів.

Предметом дослідження є функції матері у період вагітності, тобто в пренатальному періоді розвитку дитини, та стиль переживання вагітності у жінок. Для вирішення завдань дослідження був використаний тест для матері для визначення типа психологічного компонента гестаційної домінанти (ПГКТ), який дозволяє виявити особливості сімейних відносин у період очикування дитини та стиль переживання вагітності [Добряков І.В., 5].

Психологічний компонент гестаційної домінанти (ПКГД) являє собою сукупність механізмів психічного саморегулювання, що починають діяти у жінки при виникненні вагітності, що спрямовані на збереження гестації і створення умов для розвитку майбутньої дитини, що формують відношення жінки до своєї вагітності, її поведінкові стереотипи.

Було відокремлене 5 типів ПКГД: оптимальний, гіпогестогнозичний, ейфоричний, тривожний і депресивний.

Оптимальний тип ПКГД відзначається у жінок, які відповідально, але без зайвої тривоги ставляться до своєї вагітності. Жінка, переконавшись, що вагітна, продовжує вести активний образ життя, стежить за своїм здоров’ям. Оптимальний тип сприяє формуванню гармонійного типу родинного виховання дитини.

Гіпогестогнозичний тип ПКГД нерідко зустрічається у жінок, що не закінчили навчання, захоплених роботою. Вагітність у них часто незапланована. Жінки цього типу нерідко скептично відносяться до курсів допологової підготовки, не схильні міняти життєвий стереотип. Після пологів догляд за дітьми, як правило, передається іншим особам (бабусям, ненькам), бо самі матері дуже зайняті. При цьому типі найчастіше зустрічаються такі типи родинного виховання, як гіпопротекція, емоційне знехтування, нерозвиненість батьківських почуттів.

Ейфоричний тип ПКГД відзначається у жінок з істеричними рисами особистості, а також у тривало лікувавшихся від безплідності. Жінки претенціозні, вимагають від оточуючих підвищеної уваги, виконання будь-яких бажань. При цьому типі спостерігається розширення сфери батьківських почуттів до дитини, гіперпротекція.

Тривожний тип ПКГД характеризується високим рівнем тривоги у вагітних, що впливає на їхній соматичний стан. У деяких випадках жінка або переоцінює наявні проблеми, або не може пояснити, з чим зв’язана тривога. Нерідко тривога супроводжується іпохондричністю. При цьому типі у родині найчастіше формується гіперпротекція, підвищена моральна відповідальність.

Депресивний тип ПКГД виявляється, як правило, зниженим тлом настрою у вагітних. Часто виникають дисморфоманічні ідеї. Жінки вважають, що вагітність покалічила їх, бояться бути покинутими чоловіком. Відхилення в процесі родинного виховання при цьому типі ПКГД аналогічні тим, що розвиваються при тривожному типі, але більш брутальні. Зустрічаються емоційне знехтування, жорстоке поводження з дитиною.

Основною теоретичною базою для створення тесту стала теорія психології відношень В. М. Мясіщєва (1960), що дозволяє розглядати вагітність скрізь призму єдності відношень, тест містить три блока стверджень, що відображають:

А. Відношення жінки до собі як до вагітної;

Б. Відношення жінки системі «мати-дитя» що формується;

В. Відношення вагітної жінки до відношень до неї оточуючих.

В кожному блоку є 3 розділи, вони представлені 5 висловлюваннями, що відбивають 5 різноманітних типів ПКГД. Досліджуємій пропонується вибрати одне з них, найбільш відповідне її стану.

Блок А ((відношення жінки до собі вагітної) представлений наступними розділами:

1. Відношення до вагітності;

2. Відношення до образу життя під час вагітності;

3. Відношення під час вагітності до майбутніх пологів.

Блок Б (відношення жінки на протязі 9 місяців вагітності до системи «мати-дитя» що формується) представлений наступними розділами:

1. Відношення до собі, як до матері;

2. Відношення до своєї дитини;

3. Відношення до годування дитини грудьми.

Блок В ((відношення вагітної жінки до відношень до неї оточуючих) уявлений наступними розділами:

1. Відношення до мені вагітної чоловіка;

2. Відношення до мені вагітної родичів і близьких;

3. Відношення до мені вагітної сторонніх людей.

При обстеженні жінка одержує стандартний бланк і інструкцію згадати свої переживання під час вагітності даною дитиною і вибрати з 5 стверджень, наведених в блоках, одне, найбільш повно відбиваюче її стан.Після виконвння завдання обробка результатів.

У нашому дослідженні цей тест вагітні жінки заповнювали двічі: до початку проведення психопрофілактичної роботи і після її завершення. Психопрофілактична робота була спрямована на формування більш оптимального стилю переживання вагітності і проводилась індивідуально як з вагітною жінкою, так і з сімейною парою.

Психопрофілактична робота містить наступні основні компоненти:

1. Збір медичної документації про стан здоров’я і вагітність жінки.

2. Перша бесіда з вагітною жінкою, отримання запиту з боку вагітної жінки.

3. Психологічне обстеження вагітної жінки (спостереження, бесіда, анкетування, тестування), формулювання первинних рекомендацій.

4. Друга зустріч: психотерапевтична бесіда з теми “Психологічна готовність до материнства”.

5. Наступні зустрічі: бесіда про підготовку родини до зустрічі з новонародженим; підготовка батька до зустрічі з новонародженим.

6. Психотерапевтична бесіда про процес пологів.

7. Практичні рекомендації по догляду за новонародженим з боку батька та матері, щодо методів спостереження психічного розвитку дитини.

Як свідчить порівняння результатів первинної та вторинної діагностики, в результаті проведення психопрофілактичної роботи з вагітними жінками спостерігається підвищення кількості жінок, що характеризуються оптимальним стилем відношення до вагітності (первинна діагностика – 34%, вторинна діагностика – 52 %). Також треба відмітити деяке зниження тривожності (20% і 18% відповідно). Отримані дані свідчать про ефективність проведеної психопрофілактичної роботи з жінками у період вагітності.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури та результатів практичної роботи можна зробити наступні висновки: Психологічні особливості майбутньої матері, сформованість готовності до материнства є необхідною умовою адекватного виконання матер’ю своїх обов’язків і впливають на взаємини з дитиною у різні періоди її життя. У роботі була підтверджена гіпотеза про те, що серед факторів, що впливають на психічний розвиток дитини, важливу роль відіграють мотиви вступу в шлюб та відносини між батьками, а також відношення до дитини у пренатальному та постнатальному періоді розвитку.

Серед виділених стилів переживання вагітності (оптимальний, тривожний, гіпогнозичний, депресивний, ейфоричний) перевагу слід віддати оптимальному (адекватному) стилю. Психопрофілактична робота, яка проведена з вагітними жінками сприяє формуванню оптимального стилю переживання вагітності та зменшенню проявів тривожності.

Діагностика готовності до материнства і пологів може проводитися в групі або при індивідуальній зустрічі на підставі спеціальних тестів, малюнків, дослідження відношення до змін, що відбуваються в період вагітності.

Мета психологічної підтримки родини у період очікування дитини та її раннього дитинства – сприяти створенню у родині найбільш сприятливих умов для формування раннього диалога у системі “мати – дитина — батько” та виховання батьківської відповідальності.

У м. Херсоні створен і єфективно працює Центр планування сім’ї та кабінет пренатальної психології, де жінки отримують консультування по різним питанням. Основні принципи роботи:

— підвишення морально-етичних норм і нравствених цінностей сучасної молоді, пропоганда значимості інституту сім’ї та цінність народження дитини у повній сім’ї;

— пропоганда планування вагітності для народження здорових малюків;

— вплив шкідливих факторів на организм майбутніх батьків та пропоганда активного та здорового образу життя;

— вплив соціальних проблем на взаємовідносини;

— статтєве виховання молоді.

Список використаних джерел

1. Эйдемиллер Э.Г.. Юстицкий В. Психология и психотерапия семьи. – Спб.: Питер, 1999. – С. 19-43.

2. Захаров А.И. Ребенок до рождения. – СПб.: Союз, 1998. – С.34-35.

3. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.

4. Филиппова Г.Г. Психология материнства (сравнительно-психологический анализ): Дис. … докт.психол.наук. – М., 2000. – 396 с.

5. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В. Клинико-психологические методы семейной диагностики и семейная психотерапия (методические рекомендации для детских психиатров, психотерапевтов, психологов) / под ред. Л.П.Рубиной. – СПб.: 2001.